Воздвиження Хреста — це не ритуал, а підпис під завітом із Богом. Хрест — це наше «шлюбне свідоцтво»: ми закохані в Христа і належимо Йому. Наше життя вже не наше — воно Його. Коли був підписаний завіт? На Голгофі. Спочатку Бог поставив Свій підпис — Кров’ю. Потім покликав нас у Своє Царство. Хрест нагадує: ми не живемо для себе і не живемо для «майбутнього». Бо язичники кажуть: «для дітей» або «колись після смерті». Але це ідолопоклонство. Христос дав нам Життя Царства вже тут і тепер. Наше теперішнє визначене майбутнім, яке вже настало — через Хрест. Це і є есхатологічний вимір літургії та літургійний вимір есхатології: Царство почалося. А як туди ввійти? Легко: на Голгофі всім стане місця. Вперед. З Богом. Я відмовляюся від гріха не через страх покарання. А тому що гріх заважає мені бути з Тим, Хто мене любить. Хрест — печатка нашого союзу з Христом. Він нагадує: «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20). Воздвигаючи Хрест, ми визнаємо: наше життя поза нами, і ніщо не зможе нас розділити з Любов’ю Божою. Слава, Господи, хресту Твоєму чесному! Зі святом!