Athanasius contra mundumДля тих, хто вважає церковне життя суцільним єлеєм по вухах та рітуальними танцями у парчі, варто іноді читати житія святих. Згадаємо святителя Афанасія Великого, архієпископа Олександрійського. Історія, яку варто знати не лише як курйоз — а як ікону пастирської мужності. У 326 році вороги Афанасія, яких не влаштовувало не те, що він робив чи казав, а те, ким він був, скликали собор у місті Тір. Серед обвинувачень — чаклунство. Мовляв, Афанасій убив єпископа, відрізав йому руку і волхвував із нею. Але сталося дещо дуже християнське: «убієнний» єпископ Арсеній... приїхав на собор. Живий, із двома руками. Просто трохи запізнився. Афанасій спокійно вказав на обидві руки й сказав:– Якщо ця третя рука, якою я, буцімто, чаклую — існує, то покажіть, звідки вона в нього виросла. Але собор не зупинився. Вигадали нові обвинувачення — зневагу до імператора, перешкождання торговлі хлібом, та інше, і заслали Афанасія у вигнання. Це було перше з п’яти вигнань, які він пережив.жодне вигнання не зламало його дух;він залишався вірним істині, попри змови, наклепи, політичний тиск;саме йому ми завдячуємо збереженням православного вчення про Сина Божого як «єдиносущного Отцю». Його звинувачували, цькували, виставляли ворогом імперії. А він залишався пастирем Істини. Встояв. Так народився вислів:Athanasius contra mundum – Афанасій проти світу. М’який та лагідний за вдачею, святий Афанасій був незламним, коли йшлося про відстоювання віриЦе наш спадок. Це наша Церква. Це наша сила. Згадуємо та дякуємо.