Багато років в збірній України все відбувається не завдяки, а всупереч чомусь - чим гірше, тим краще.Дивлячись на цю таблицю, звільнення Фоменка після розпаду збірної на Євро, який спричинила сама УАФ додаванням в штаб Шевченка, виглядає абсолютним абсурдом. Хоча його призначення в збірну було таким самим абсурдним, бо він знайшов сам себе.Призначення далі Шевченка - відверте кумівство, завдяки якому ми отримали команду, яка певний проміжок часу грала в найкращий футбол в історії збірної України (іншого тренера після такого першого відбору би звільнили) та примудрилася вийти у чвертьфінал Євро, коли від того суперфутболу вже не залишилося ані сліду. Знову всупереч.Далі Шевченко мав залишатися в збірній, бо реально напрацював на це, але кумівство закінчилося - посварилися з Павелком.Взяли тренера майже за їжу, бо грошей нема, а ви тримайтеся, але той розсипався під тиском змі та очікувань - хоча реально давно заслуговував той шанс. Й при всьому тому, при усіх недоліках та нюансах провальних пресконференцій, Петраков тільки дивом не вийшов на Чемпіонат світу, на який збірна України абсолютно заслуговувала потрапити - бо була значно краще в плей-оф й Шотландії, й Уельса (клята реалізація та рикошет).Нарешті взяли найкращого українського тренера на той момент, вибір якого виглядав максимально логічним - а той виявився абсолютно не готовий до тиску та специфіки роботи в збірній. Наче за очками й не найгірший, але ніде, де можна було зробити один крок, його не зробив, а якість гри та прийняття рішень - суцільний жах. Ще й налаштував проти себе буквально всіх своєю хамовитою поведінкою.Я вже боюся загадувати, що буде далі. Бо все воно в нас навпаки виходить. Може зараз візьмуть 76-річного Маркевича, що виглядає повним абсурдом, й він спокійно дасть результат 🤣Ну, реально, в нас вже багато років тупо ніколи не було добре завдяки чомусь, а тільки тоді, коли здавалося, що то повний треш й так не можна)