Минулого року до Міжнародного дня боротьби за права жінок я писала вам і про скелелазку Лінн Гілл, і про Одрі Сазерлендна каяку, і про першу соло-мандрівницю бабусю Гейтвуд. Та цього разу вирішила відійти від конкретних особистостей і, легенько так, без деталей, розказати про жіночий аутдор-одяг 1920–1950-х років. Бо він, як на мене, був дуже прикольний.Отже, 20-ті стали епохою бриджів — вкорочених штанів, що мали додатковий обʼєм у стегнах для свободи рухів, а під коліном різко звужувались і застібались на манжети. До них обов’язково йшли високі вовняні шкарпетки та шкіряні черевики на шнурівці. Це був такий собі «андрогінний» шик: де жінки запозичили функціонал у чоловічих мисливських костюмів, бо лізти в гори у спідницях, наступаючи на них і чіпляючись за гілки, було ще те задоволення.У 30-х роках гардероб став трохи розслабленішим. З’явились джодпури (штани для верхової їзди з вузькими гомілками) та перші шорти. Шорти, до речі, тоді часто робили кустарно — просто обрізали старі штани або підтягували штанини вище колін. В цей же час трикотажні сорочки-поло почали витісняти жорсткі сорочки з накрохмаленими комірцями.40-ві та 50-ті принесли в аутдор денім і клітинку. Робочий одяг перекочував у походи: жінки почали носити чоловічі джинси з високою талією та масивними підворотами. Популярними стали капрі та фланелеві сорочки. Аутдор став виглядати менш «експедиційно» і більш повсякденно, але все ще тримався на натуральних матеріалах — вовні, бавовні та шкірі.Уявіть собі, що дебати про жінок і штани тривали і в 1960-х роках, а у 1920-х жінки в штанах взагалі ще викликали здивування.Враховуючи, що я постійно порушувала правила школи і приходила без форми, хочеться думати, що і в 20-х я була б серед тих дівчат, які носили штани.#вінтаж_od