Що ж, «Теплиця» Браяна Олдісса наближається до завершення, а я далі мучуся з цією книгою, настільки вона мені нудна й ні-риба-ні-м'ясо. Добряче покарав мене цією книжкою FANTAКНИЖНИК у нашому з ним читацькому експерименті!

🤨

Як тільки молодий-зелений Ґрен покинув своє плем'я і почав мутити з дівками, я подумав: ось зараз стане цікавіше! Але спіймав облизня. Сторінка за сторінкою – ті ж самі картонні персонажі без психологічних надломів, безкінечна мандрівка джунґлями невідомо куди і навіщо, діалоги ні про що та безсенсове накопичення всіляких недолугих фантастичних істот 🥴

Роздратовано кричу: МІСТЕРЕ ОЛДІССЕ, ЗАРАДИ ЧОГО ЦЯ ВСЯ ЗАТІЯ? ПРО ЩО ЦЕ?! Окей, момент із грибом, який паразитував у мізках Ґрена, маніпулював ним і в підсумку завів того у глухий кут, наче ChatGPT, мене заінтригував. Однак і він завершився спонтанно, типу було – то й було. Автор ніби старається намалювати щось феєричне, а виходить пісна банальна баєчка. Отакі враження. Сподіваюся, хоча би фінал «Теплиці» якось виправдає мої муки.