Вкотре переконався, що в дитячих книжках заховано чимало дорослих речей. «Момо» Міхаеля Енде – повість-казка для дітей середнього шкільного віку. Втім, її цілком можна розглядати як антиутопію.У великому місті з'являються часокради – так звані Сірі пани – безбарвні, беземоційні, безволосі нікчеми, істоти з диму, які живляться людським часом. Вони впарюють дорослим містянам, що треба постійно квапитися, заощаджувати кожну секунду, аби багато встигати й досягати успіху. Та що більше люди заощаджують свій час, то більше втрачають – губляться у вічному поспіху, позбавляють уваги рідних, утрачають друзів і робляться роздратованими (то ж ми теперішні!).Лише загадкова маленька сирітка Момо, яка живе в старому амфітеатрі, усвідомлює справжню цінність часу й не піддається маніпуляціям Сірих панів, тож стає для них ворогом номер один. Попри небезпеку Момо рятує місто від часокрадів і повертає містянам вкрадений час.Автор оживлює час, надаючи йому форми квітки і змісту музики, що звучить у людських серцях.