«Сірі бджоли» Андрія Куркова – одна з найкращих книг сучукрліту, які я читав. Перші роки війни на Донбасі, село в сірій зоні, де з жителів залишилися лише 50-річний пенсіонер Сергійович і його колишній однокласник, ворог дитинства, пофігіст Пашка. Вони дуже різні, але, живучи під обстрілами, без їжі й електрики, стають друзями.Ще й дружина з донечкою пішла від Сергійовича. Не здуріти від усього цього йому допомагають власні бджоли. Аби мед не набрав присмаку війни, він вивозить їх автівкою подалі від дому. В дорозі із блокпостами – від рідної Донеччини, через Запоріжжя до знайомого татарина в щойно окупованому Криму – його чекають випробування. Долаючи їх, Сергійович вчиться розрізняти своїх і чужих, осмислює своє минуле, шукає себе й навіть... перестає довіряти власним бджолам.Сподобалося, як автор органічно, не напряжно поєднує події з думками головного героя. Як без жодного пафосу зосереджує читача на болючих моментах новітньої історії України. Читав я і думав: який же класний дядько цей Сергійович! 😎