Якби я не знав, що автором цієї книжечки є чоловік, то, бігме, подумав би, що її написала жінка. Адже Януш Леон Вишневський дуже тонко малює психологію закоханих жінок. Шість оповідань тут написані від імені жіноцтва й одне від імені чоловіка.Не банальні історії кохання – щирого, пристрасного, жертовного, іноді забороненого і трагічного. «Невчасно може прийти гикавка, місячні, смерть або сусідка. Але не кохання», – запевняє одна з героїнь Вишневського.Часто трапляється, що хтось із закоханих гине, помирає від хвороби, страждає від вимушеної розлуки, аби через цей катарсис читачі могли відчути могутність справжнього кохання. Попри перешкоди закохані радіють митям бути разом, коли «спільне читання книг уголос пов'язує людей значно більше, ніж спільне виплачування кредиту».В цих історіях багато жінок, які сповідаються у своїх почуттях, страхах, переживаннях, ненавистях та коханнях.Доволі чуттєва книга, але, вочевидь, вона би мене більше вразила в юні роки, коли я ще був мрійливим романтиком 😉