Відкрив я для себе сучасну турецьку літературу і ще одного класного автора – лауреата Нобелівської премії Орхана Памука. Його роман «Нове життя» – вишукане інтелектуально-меланхолійне чтиво у східних традиціях. Здавалося, ніби одночасно читаю Льосу й Муракамі.Оповідь ведеться від імені 22-річного студента Османа, якого книгою зваблює вродлива, неприступна і загадкова Джанан. Книжка ця докорінно змінює Османа і його життя, навіваючи самоту та смуток, а якийсь божевільний наказує вбивати кожного, хто серйозно зацікавиться книжкою.Одним з її читачів є й Мехмет – виявляється, вони з Османом в одне дівча закохані. Осман намагається знайти і ліквідувати Мехмета, аби здобути серце Джанан. Автор маніпулює іменами: здається, Мехмет – той же Осман. Тим часом Джанан зникає, ніби її ніколи й не було...Дуже химерна й екзотична історія, в якій течуть річки кольору ртуті, пливуть ревниві хмари в очах, туман є безголоссям нещасної душі, а очі коханої іскряться, аж здається, що в них от-от закипить велетенська сльоза.