Cвяткувати «свято весни» у 2026-му, ігноруючи історію боротьби за право голосу, право на освіту чи право розпоряджатися власним життям та безліч смертей в цій боротьбі видається дивним компромісом із пам’яттю тих, хто виборював право бути суб’єктом, а не просто прикрасою.Згадаймо Лесю Українку, яка в «Камінному господарі» переписала класичний сюжет про Дон Жуана, зробивши Донну Анну сильнішою за всіх чоловіків навколо. Або Марію Заньковецьку, яка відмовилася від імперських сцен заради створення українського театру.Сьогодні жінки все ще становлять меншість на керівних посадах у театрах, проте ми дедалі частіше спостерігаємо за професійними та змістовними роботами кожної з них. Своїм баченням сучасну сцену наповнюють Тамара Трунова, Оксана Дмітрієва, Роза Саркісян, Ніна Хижна, Тетяна Губрій, Ольга Семьошкіна, Тетяна Костинюк та багато інших.Для тих, хто хоче розібратися в матчастині: 8 березня — це «совєцька» вигадка чи світова історія? «УП.Життя» підготували матеріал з тестом.Право вибору — це те, за що боролися наші попередниці, і те, що ми захищаємо сьогодні. Будьте вільними у своїх мріях, діях та вподобаннях. Нехай єдиним орієнтиром для вас буде власне «хочу», а не суспільне «треба». Майте сміливість бути собою щодня.