Як реформатори відійшли від гуманістів у своїй вибірній оцінці значимості ранніх Отців. Пояснює протестант Алістер Макграт зі своєї "Богословської думки реформації"Для гуманістів письменники патристичного періоду представляли просту і зрозумілу форму християнства, чий авторитет ґрунтувався на їх стародавньому походженні і красномовстві в цілому гуманісти надавали більш-менш однакове значення всім Отцям Церкви з огляду на те, що всі вони відносяться приблизно до одного і того ж періоду давнини. Еразм, однак, розглядав деяких Отців як таких, що мають особливе значення: на початку 1500-х рр. він виділяв Орігена (грецького Отця Церкви третього століття, відомого неортодоксальністю своїх поглядів стільки ж, скільки вишуканістю своїх творів). Однак, починаючи з 1515 р., він вирішив зробити вибір на користь Єроніма. Його нова перевага пояснюється його текстуальними дослідженнями Нового Завіту, що привели до публікації в 1516 р. грецького видання Нового Завіту. Єронім раніше проробив велику роботу над текстами Писання, і новий інтерес до нього Еразма, мабуть, пояснюється цією причиною. Таке еразміанське ставлення до Отців Церкви було присутнє і в швейцарській реформації. Віттенберзькі реформатори Лютер і Карлстадт, однак, віддавали першість Августину. В оцінці Отців Церкви гуманісти використовували два критерії: стародавність і красномовство. Звідси і перевага, яку Еразм віддавав Орігену та Ієроніму. Віттенберзькі реформатори, однак, використовували в оцінці Отців чітко виражений богословський критерій: надійність у тлумаченні Нового Завіту. На підставі цього критерію перевага віддавалася Августину, а до Орігена реформатори ставилися з деякою підозрілістю. [☧] Pneumasōtēria.[☧] @CaplicaBot