⁠20 червня (3 липня) — праведного Миколая КавасилиДва солунських святих із XIV століття носили ім’я Кавасили. Старший, Ніл, дядько Миколая, за загальноприйнятою думкою, керував солунською паствою до 1340 року, за часів Іоанна Кантакузина. Молодший, Миколай, народився 1320 року в аристократичній родині у Фессалоніці. Подорослішавши, він бере активну участь у політичному та церковному житті імперії і згадується на посаді сакеларія Константинопольської Церкви.Під час громадянських занепокоєнь, спричинених рухом зілотів, ми зустрічаємо Миколу Кавасилу (грец. Νικόλαος Καβάσιλας) на боці Палеологів та воєначальника Сигріана.Патріарх Іоанн у 1343-му році посилав делегацію до імператора Іоанна Кантакузина, щоби переконати його зректися престолу. В тій делегації був і Микола. Згодом їй вдалося переконати Іоанна зректися престолу і піти в монастир. Перебування імператора і друзів його в монастирі було нетривалим. Микола користувався великою повагою, і хоч він був мирянином, та його пропонували на патріаршу кафедру.Близько цього часу Миколі Кавасилі як прихильнику ісихастського вчення довелося мати суперечку про природу Фаворського світла з Никифором Григорою, послідовником Варлаама і Акіндіна. Розповідь про зустріч Никифора і Кавасили і сутність їхньої суперечки викладені у Никифора (L. XXI. XXII. 4). На скликаному 1351 р. Влахернському Соборі Микола Кавасила виступав твердим захисником православ’я і суворого аскетичного життя.З богословських творів його відомі: “Яка мета втілення Господнього”, “Проти оман Никифора Григори”, “Виклад на пророка Єзекіїля”, “Про душу” та інші дрібні твори і листи. Більш відомим творінням Миколи Кавасили служить його “Пояснення Божественної літургії”, яке мав на увазі тлумач літургії Симеон Солунський.Видатний християнський письменник і богослов, святий праведний Миколай Кавасила був канонізований Елладською Православною Церквою 3 червня 1982 року.@orthodox_news