Якимось дивом я встигла прочитати «Книголюби» за пару днів. Люблю я Емілі Генрі і її ромкоми/любовні романи. Хоча, на здивування, герої інших книг мені полюбились більше. Часом діалоги здавались аж занадто перенасичені гумором/підколами/фліртом. Якісь карикатурні. Хоча до самої взаємодії між героями питань немає, вона була класна, послідовна, пристрасна. Про такі стосунки приємно читати. Що мені не відгукнулось — так це постійне знецінення себе, одержимість близькими людьми, нездорова залежність від них, страх когось втратити, бути покинутим. Завжди «Я» на другому місці. І наче така поведінка і обґрунтована минулим, але подібні думки були циклічними, все по колу. Короче, просто не моя тема, можливо щось не спрацювало конкретно на мене і я не повірила, не пройнялась. Просто я теж маю старшу сестру і вона теж часто була відповідальна за мене. Але я не уявляю, щоб в дорослому віці вона займалась моїм життям, вирішувала всі проблеми за мене і була настільки зациклена на моєму добробуті. А яка ваша улюблена книга Емілі Генрі?