Хочу виговоритися і подякувати собі за шлях до материнства та щасливий результат.Я дуже хотіла дітей усе своє свідоме життя. Сама з багатодітної сім'ї, тому й собі таку хотіла.Але мій шлях до цього був дуже важкий. За 13 років я була вагітна 7 разів і пологи були лише одні. Дві останні вагітності були ЕКЗ. Коли йшла на друге ЕКЗ, вирішила, що це остання спроба. Якщо вона буде невдала, ми з чоловіком усиновимо дитину. І... Я завагітніла! І виносила! І народила! І щодня тепер чую від сина, як він мене любить. Невиношені 6 вагітностей теж були хлопчики. Я завжди їх пам'ятатиму.Ми з чоловіком дуже раділи нашому щастю -- нашому Назару, якого ми дуже чекали в нашій сім'ї. Але повноцінною сім'єю ми були лише 1,5 роки, бо нескінченний лютий забрав татка на захист України. Відтоді я стала супермамою для свого Назара, яка навчилася непомітно й беззвучно ковтати сльози, коли дитина говорить з татом по відеозв'язку. Яка навчилася виконувати будь-яку чоловічу роботу вдома, яка старається замінити синові тата. Важко! Пекельно важко все самій! Але вважаю себе чудовою мамою чудового сина! Усіх мам вітаю з прийдешнім святом! Мами -- це надлюди! Тримаймося і підтримуймо одна одну!