Оновлена Країна +🇺🇦 | Сьогодні доля Української республіки як і доля української політичної ...

Сьогодні доля Української республіки як і доля української політичної нації залежить від рішення президента ЗеленськогоМорально прийнятного виходу з ситуації немає. Або ми зраджуємо принципи, які проповідували останні сто років, або вступаємо в гру з відкритим фіналом, де ненульовою опцією є ядерна катастрофа. При цьому не факт, що навіть ціною зради принципів цій катастрофі можна запобігти. У нас є шанс зберегти певну кількість життів «у даний момент», але є побоювання, що саме тому ми згодом заплатимо за компроміс ще більшими жертвами, і немає такого ШІ, який би більш-менш достовірно розрахував для нас ризики.Ми можемо віддати частину територій України в надії врятувати ціле, але це може виявитися лише прелюдією до захоплення цілого іншим, вже не військовим, а хоч навіть і військовим, але більш витонченим способом, тому що раптом виявиться, що ціле без цієї частини було нежиттєздатним, а територіальна ампутація неминуче веде до політичного сепсису всього організму.Ми думаємо, що можна вигадати якісь «священні гарантії» для України, що залишилася, у разі її часткової капітуляції, але прекрасно розуміємо, що в світі, де не залишилося нічого святого, ніяких гарантій ні для кого бути за визначенням не може. Єдина гарантія для України – це здатність ЗСУ тримати фронт: нині, повсякчас і на віки віків. Посипеться фронт - втратимо державу. Відповідно, провалимо мобілізацію - провалимо фронт. Не цього року так наступного. Ми ніколи не були у фан-клубі Зеленського, не бачили більшості випусків 95-го кварталу, ледь подивилися кілька серій «Слуги народу», мали сумніви у доцільності його президентства, так і в його ефективності на посаді президента. Але наразі сьогодні висловлюємо йому глибоке співчуття і підтримку. Зрештою, він виявився людиною, якій доведеться прийняти сьогодні остаточне рішення за всіх - Путін і Трамп звалили це на нього. Я не вважаю його святим, але впевнений, що в цей момент він не буде вже думати про збереження влади і навіть про збереження життя. Під таким тиском людина перероджується. Протягом доби Зеленському доведеться або прийняти те, що він не в змозі змінити, або відкинути те, що він вважає можливим змінити, і лише він один відповідає за те, щоб правильно визначити, де проходить межа між першим і другим. Жодна розвідка, жодна аналітика, нічия мудра порада йому в цьому вже не допоможуть.Його інтуїція повинна підказати йому, чи є допомога європейців чимось реальним, на що можна спертися для продовження війни, чи є у нього власний ресурс, щоб зрушити Путіна з його «мертвої позиції» по Донбасу, чи готовий Трамп просто відійти або він почне чинити тиск на Україну і особисто на Зеленського не тільки «за поняттями», але і «за беззаконням».Що б він не вибрав, ми не кидатимемо у нього камінням. Сьогодні він знову один на сцені, а ми всі знову в партері, але нам вже не смішно.