🫁 «Лікарю, мені не вистачає повітря.»
Цю фразу за день можна почути десятки разів.
Але вона майже нічого не означає.
❗️ Задишка — це не діагноз. Це відчуття.
І перше завдання лікаря — не знайти причину, а зрозуміти, що саме відчуває пацієнт.
Тому після слів «мені не вистачає повітря» я майже ніколи не переходжу одразу до огляду.
Ставлю лише одне запитання:
«Опишіть це відчуття своїми словами.»

І дуже часто саме відповідь звужує диференційний діагноз.
🗣 «Не можу вдихнути до кінця.»
→ Подумайте про плевральний біль, пневмоторакс, ранню ТЕЛА або інші стани, що обмежують глибокий вдих.
🗣 «Важко видихнути.»
→ Спочатку виключайте бронхообструкцію.
🗣 «Коли лягаю — починаю задихатися.»
→ Ортопное. До доведення протилежного думайте про серцеву недостатність.
🗣 «Прокидаюся вночі, бо не можу дихати.»
→ Пароксизмальна нічна задишка — класична підказка на користь серцевої недостатності.
🗣 «Ніби не можу набрати достатньо повітря, але якщо зітхну — трохи легше.»
→ Такий опис частіше зустрічається при тривозі або гіпервентиляційному синдромі, але це не діагноз виключення. Спочатку потрібно оцінити ймовірність органічної патології.
📌 Одна порада, яка реально працює:
Не записуйте в історії хвороби лише «задишка».
Запишіть слова пацієнта дослівно.
Іноді вони дають більше інформації, ніж перші результати лабораторних досліджень.