Нарешті сходила на «Макбета» від театру Франка, і я під диким враженням. Тебе так майстерно занурюють в напружену й подекуди моторошну атмосферу, що я досі почуваюся так, ніби я уві сні. Класно було б, якби люди в залі за мною ще не кашляли і не жували соплі цілу виставуНадзвичайно сподобалася сама постановка і три софіти (?) замість відьом. Від того, як вони рухалися, «дивилися» на акторів і зал геть мурахи йшли, здавалося, що вони живі. Ну й звук як завжди на вищому рівні. Я б рекомендувала йти лише прочитавши перед тим оригінал, бо це швидше переосмислення пʼєси. Про це дуже цікаво написано на сайті театру, а я нижче наведу уривок:Цифрова реальність  - глобальна. Тут нема де сховатися, неможливо уникнути агресивного бомбардування інформаційними повідомленнями приватного життя людини.  Цифрове суспільство опинилося у суцільному символічному просторі -   безперервному і всеосяжному.  Далеко не кожен хто сюди потрапляє має запобіжники проти маніпуляцій і згубних впливів атак гібридної війни - може відрізнити справжній факт від фейку, сформувати неупереджене ставлення до тих чи інших подій.  Натомість маніпуляцій тут вдосталь.  Саме тому бородаті шекспірівськи відьми-віщунки, що пророкують Макбету сходження на престол у нас  деперсоніфікуються та набувають  ознак всевидячих роботизованих сутностей.   Ці сутності  подібно до “Ока Саурона” безперервно присутні в реальності героїв та наділені необмеженою владою, впливають на вчинки та формують їх світогляд. Коротше кажучи, дуже й дуже рекомендую і капець як хочу сходити ще. Сподіваюся, така можливість ще випаде 🥲