Загублене кладовище Струсова

Продираючись крізь високі зарості у лісі над Струсовом, я раптом боляче вдарився ногою об камінь.

Гучно вилаявшись, опустив очі на землю... і завмер.

Це був не просто камінь.

Серед трави й молодих дерев виднівся старий надгробок. За кілька метрів від нього ще один. Потім хрест. Ще один напівзруйнований пам'ятник. Кам'яні плити, майже повністю поглинуті землею та лісом.

Я стояв посеред старовинного кладовища.

Не того відомого польського некрополя, який розташований при в'їзді до Струсова. Це інше, значно менш відоме кладовище, заховане у грабовому лісі на пагорбі над селом.

Історія цього некрополя сягає ще XVII століття, коли Струсів був містечком Речі Посполитої та належав шляхетському роду Струсів. Більшість надгробків, що збереглися до наших днів, молодші, переважно XIX століття.

Колись сюди приходили десятки людей. Тут прощалися з батьками, дітьми, чоловіками й дружинами. Хтось замовляв кам'яний хрест, хтось вибивав на камені ім'я, дати та кілька останніх слів для людини, яку не хотів забувати.

Минуло сто, двісті, можливо, більше років.
Тепер між могилами ростуть дерева. Коріння піднімає кам'яні плити, мох стирає написи, кущі ховають хрести. Деякі могили розриті й зруйновані.

А ліс повільно забирає це місце собі.

Найдивніше відчуття виникає, коли виходиш із заростей на край пагорба. Унизу лежить сучасний Струсів: будинки, дороги, церкви. Життя продовжується буквально за кількасот метрів.
А позаду, серед дерев, залишається ціле маленьке місто тих, кого вже майже ніхто не пам'ятає.

І якби я того дня не вдарився ногою об старий надгробок, то, мабуть, просто пройшов би повз.

Відмітив тобі на мапі.