Повістка для загиблого Героя: межа тилового цинізму та системної байдужості

Уявіть біль батьків, які через роки після втрати дитини-захисника раптово отримують на її ім'я... повістку з вимогою з'явитися до територіального центру комплектування. Воїн віддав за країну найдорожче — своє життя, його подвиг відзначений найвищими державними нагородами, а тилова бюрократія продовжує надсилати йому вимоги про мобілізацію.

На жаль, такі випадки в нашій країні трапляються нерідко. Це не просто поодинока халатність, це системна черствість, яка щоразу встромляє ніж у зболені серця сімей полеглих Героїв. Ба більше, у повістках часто перекручують дані, змішуючи інформацію про загиблого воїна та його живих родичів.

Найстрашніше чекає на людей у самих кабінетах. Коли змучені горем батьки приходять розібратися, замість щирого жалю, співчуття чи бодай елементарних людських вибачень за жахливу помилку, вони наштовхуються на стіну байдужості та цинічні відмовки: «це не ми», «цей співробітник уже звільнився», «у нас не було даних». І це при тому, що родичі зазвичай власноруч одразу приносять усі оригінали та копії документів про загибель.

Це кричуща зневага до пам'яті тих, хто тримав наше небо та землю, і важка психологічна травма для їхніх рідних. Керівництво оборонного відомства має нарешті звернути увагу на цю проблему. Хто понесе відповідальність за подібне знущання, хаос в облікових картках та зневагу до родин полеглих воїнів? Пам'ять про Героїв має бути священною, а кабінетна байдужість у тилу повинна каратися найжорсткішим чином!

🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ