А ось і Сергій Дацюк нам дає можливість подумати про його недільні думки: Неприємна правда на тлі мислительної та стратегічної безпорадності української еліти чи тих, кого нею вважали українці. Українці є і будуть. Корупціонери є і будуть. Олігархи є і будуть. Націонал-патріоти є і будуть. Навіть нація є і буде. Але жодна з цих груп чи уявлювана спільнота або навіть всі вони разом не є Україна. Навіть народ - це не Україна. Згідно статті 5 Конституції, Україна - це республіка, а народ - носій суверенітету. Прочитайте цю статтю Конституції. Республіка породжує суверенітет: не народ, не нація, не влада, не націонал-патріоти і тим більше не корупціонери і не олігархи. Так в Конституції. Республіки зараз вже нема: її знищив не ворог, її знищили українці в групових ресентиментах, будучи не в змозі домовлятися, навіщо їм бути разом та яка у них позитивна перспектива. Тому України за Конституцією нема. Без визнання цієї реальності українці не просто отримають поразку у війні, вони не матимуть України. Я особисто не люблю абстрактних українців, я люблю республіку Україна. Тобто я люблю українців у їх якості осмисленого і перспективного домовляння, а не за фактом говоріння українською мовою чи визнання ними якихось правильних героїв. Україна має бути створена наново як республіка, значною мірою в обхід перелічених груп та поза уявлюваною спільнотою, яка довела свою неспроможність мобілізувати людей на фронт війни для перемоги. У нас проблема не з війною чи миром, а з тим, що мир не може настати, допоки ми всередині країни не можем домовитись, що таке мир. Республіку можна почати створювати наново в будь-який момент, навіть тут, в коментарях. Срач - це продовження знищення республіки.