Ольга Бовкун | Вітаю вас, любі читачі.Нагадую вам, що, окрім цього каналу, в мене ще ...

Вітаю вас, любі читачі.Нагадую вам, що, окрім цього каналу, в мене ще є блоги в ТікТок та Ютубі. Посилання: https://vm.tiktok.com/ZMrpQaccM/ , https://youtube.com/@smilesmile8391?si=akrBHlZ-hoLY_YSm .Підписуйтесь, якщо бажаєте знати більше про мене і моє життя та сферу інтересів.Трішки затягнувся етап написання продовження до повісті "Це моя людина". Вже придумала сюжетні лінії, додала нових персонажів та несподівані повороти, які, надіюсь, вам сподобаються. Не буду заздалегідь розкривати всі таємниці оповідання, однак зазначу, що в ньому чимало уваги буде приділено саме минулому Аліни і мотивам, які спонукали її читати чужий щоденник.Вже майже місяць я не сідала за чернетку свого нового твору. 🤷‍♀️ Шановні колеги, у вас також так буває: спочатку йде як по маслу, і ви швиденько пишете перші глави, а потім вас щось або хтось перериває, і дуже важко потім повернутися знову до написання книги? Як у такому разі себе налаштовуєте на робочий лад? Діліться у коментарях!Якщо ви помітили, всі мої твори присвячені життю в Україні загалом або в рідному Харкові. Я починала свій шлях у письменництві з того, що захоплювалась зарубіжними історіями. Особливо мене надихало кіно. Мабуть, частково ідею для першої книги, хоча й несвідомо, я взяла з тодішніх телесеріалів "Друзі" та "'Буремний дух". Хто пам'ятає ці серіали?В першій книзі дії розгорталися в Канаді в неназваному місті, яке я вирішила приховати. Коли я виклала ознайомчий фрагмент в Інтернеті, то мій колега, з яким на той момент спілкувались, порадив запитати думку стосовно цієї книги у канадців.Тож я вирушила на сайт емігрантів, і там мене засипали порадами і зауваженнями по "канадському колориту" книжки. В результаті сам сюжет і та мораль, яку я вкладала в роман, взагалі загубились. Мій текст розбирали ледь не по кісточках, хоча я була геть здивована такому ставленню до звичайного юнацького чтива, по суті, всього лише "казки для дорослих". З тих пір я ухвалила рішення надалі творити книги виключно про наше українське сьогодення.Однак я бачу попит саме на зарубіжний контекст або вигадане фентезійне середовище. Якої ви думки, шановні підписники: чи варто авторові сьогодні ризикувати і писати про вітчизняне життя, або уявні країни і нафантазовані місцевості — будуть краще?