«Гончаренко закликає здаватися і не чинити опір!»

Ні. Не закликаю. І ніколи не закликав.

Здатися — це скласти зброю і прийняти все, що тобі продиктують. Тобто поступається тільки одна сторона. Мій план про інше: на поступки йдуть обидві сторони, і кожен наш крок робиться тільки після того, як свій крок виконала Росія.

Опір — це фундамент мого плану. Він працює лише доти, доки ЗСУ тримають фронт. Якщо фронт посиплеться, з нами ніхто ні про що говорити не буде. За п'ять років Росія нашу армію не зламала. На полі бою паритет: ми не можемо перемогти їх, вони не можуть перемогти нас. Тільки тому сьогодні взагалі є про що домовлятися.

Армія лишається нашим головним захистом і найсильнішою армією на континенті. Переозброєння і співпраця з НАТО тривають. Фінансувати її має спільний європейський бюджет, бо ця армія захищає і їхні кордони.

Хлопці на фронті виграють нам час. Питання в тому, на що ми його витрачаємо. На чекання дива: чудо-зброї, розпаду Росії, приходу НАТО? Чи на пошук виходу, поки вони стоять?

Капітуляція почнеться не тоді, коли ми почнемо домовлятися, а тоді, коли домовлятися перестанемо.