ГОНЧАРЕНКО | 4 роки назад найголовніше було встояти і зберегти країну. Сьогодні — н...

4 роки назад найголовніше було встояти і зберегти країну. Сьогодні — найголовніше зупинитись і ДОМОВИТИСЬ ПРО МИР. В цей день всі будуть казати про незламність, стійкість, потужність, гордість і кордони 91-го.Я скажу неприємну реальність, як про теперішнє, так і про майбутнє. Ми — вистояли, але навряд зможем перемогти росію на полі бою. Ціна такої перемоги занадто велика. Занадто кровопролитна. Ця ціна буде в зникненні всього нашого народу. Прям зараз нас вже 30 млн. Ще пару років такої війни і нас залишиться 20. Що далі? Сила влади не в тому, щоб гнати до кінця весь народ. Сила влади в тому, щоб озвучувати і приймати складні рішення. Не перекладати відповідальність і не жити в ілюзіях. А бути в реальності і брати відповідальність. Не Черчилль, а Манергейм. Завдання на зараз: зберегти народ, зберегти державу, зберегти можливості на майбутнє. Потрібно вийти з цього казино. Перестати думати, що от-от і посипляться. Не посипляться. Найголовніша наша ціль: не ввязатись в іншу війну. Не дати себе затягнути ще в якусь історію, де ми за когось воюєм і за чиюсь свободу помираєм. Ці всі оплески в Мюнхені чи в Вашингтоні не вартують нічого. Що дійсно важливо — це життя кожної людини. Нашої людини. Я хочу, щоб ми почали будувати державу, яка буде нудною. В якій нічого не буде відбуватись. В якій найголовніші новини — це прогноз бабака Тимка. Державу, в якій народжуються діти, живуть люди, створюються бізнеси і відкриваються кафе та ресторани. Я хочу, щоб ми побудували державу, яка допомагає іншим. Яка надсилає гуманітарну допомогу людям, що в біді по всьому світу. Яка бачить своєю ціллю в світі — творити добро. Щоб ми будували лікарні, відкривали школи, допомагали з університетами, з дитсадками, з підприємствами. Всім. Щоб в Нігері, в Непалі, в Бангладеші, в Пакистані, в Судані, в Чаді, в Сомалі знали про нас, бо ми їм допомагаємо. Бо ми побудували там водопровод чи школу. Бо ми вакцинували мільйон людей від кору. І ми це можем робити. І ми маєм ставити собі таку ціль. Я не думаю, що правильний шлях будувати країну, яка буде сталевим дикобразом і мріяти про військовий реванш. Про таке можуть говорити і мріяти люди, які не відчули горе війни. Ну і 25 річні діти, які подивились Дюну. Але це не має впливати на дорослих людей і їх відповідальність за країну. А наша відповідальність зараз така: 1. Мир2. Відсутність емоційності в прийнятті рішень. Нами мають рухати логіка і розуміння того, в якій ми знаходимось позиції, а не ідея, що ставка олл-ін зіграє. Вона ніколи не грає. Казино завжди перемагає. Якщо ми не вийдемо зараз з цього казино, ми залишимось без всього. І будем роздумувати про велику і квітучу Україну в найкращому випадку в Канаді. Давайте не робити помилки.