🧠 Майже третина цивільних: нові епідеміологічні дані щодо ПТСР та КПТСР в Україні

🔬 У свіжому випуску European Journal of Psychotraumatology (2026) опубліковано результати масштабного дослідження, яке надає об'єктивну оцінку психологічного тягаря війни для українського суспільства.

Дослідники провели телефонне опитування репрезентативної вибірки з 2504 цивільних дорослих осіб і зафіксували тривожні дані:
📊 31,2% респондентів відповідають діагностичним критеріям ПТСР або КПТСР за класифікацією МКХ-11.
▪️ 25,2% — посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);
▪️ 6,0% — комплексний ПТСР (КПТСР).

Отримані цифри підтверджують колосальний вплив як безпосередніх стресорів війни, так і кумулятивної дії травм упродовж життя: фактично кожен третій дорослий цивільний потребує спеціалізованої клінічної допомоги.

Моя думка
Для мене ці показники — не просто статистика, а чіткий вектор того, як має змінюватися фокус практичної роботи фахівців.

По-перше, впадає в око інше: показник у 6% для КПТСР серед загальної популяції цивільних є дуже високим. Комплексний ПТСР принципово змінює терапевтичний маршрут. Якщо при простому ПТСР золотим стандартом залишається переробка конкретної травматичної пам'яті (EMDR, TF-CBT, CPT), то клієнти з КПТСР демонструють хронічні порушення афективної регуляції, стійку негативну я-концепцію та труднощі у збереженні стосунків. Я переконаний, що спроба вести такого клієнта за протоколами швидкої експозиції без тривалої фази стабілізації, розвитку навичок заземлення та роботи з альянсом — це прямий шлях до ретравматизації.

По-друге, масштаб проблеми демонструє кризу класичного формату надання допомоги. Читайте: якщо майже третина населення має клінічний рівень симптомів, сподіватися лише на індивідуальну терапію — це ілюзія. На мій погляд, психологічній спільноті варто негайно інтегрувати східчасті моделі інтервенцій (stepped-care) та широко впроваджувати валідований скринінг (наприклад, опитувальник ITQ — International Trauma Questionnaire) на первинних етапах звернення.

⚠️ На що зважати в практиці:
▪️ Диференційна діагностика: обов'язково розмежовувати симптоматику ПТСР та порушення організації самості (DSO), характерні для КПТСР;
▪️ Хронічний контекст: терапія розгортається в умовах триваючої небезпеки, тому концепція безпечного середовища потребує постійної реконцептуалізації;
▪️ Коморбідність: високий рівень тривожних, депресивних та соматоформних проявів є очікуваним супроводом травматизації такого масштабу.

Психологічна допомога сьогодні перестала бути питанням індивідуального велбінгу — це фактор життєздатності всієї системи охорони здоров'я.

🔗 Джерело

#психічнездоровя #ПТСР #КПТСР #психотерапія #дослідження