Церква поставлена Богом для того, щоб нагадувати людям: Христос прийшов спасти те, що гине.

Якщо душа людини не спасенна — це найстрашніша поразка і найбільша трагедія.

Хоч би як непопулярно це сьогодні звучало, Церква повинна продовжувати говорити правду: усе земне є тимчасовим — держави, кордони й території.

Так, ми живемо на цій землі й не можемо бути байдужими до того, що відбувається. Але люди, які сьогодні опинилися в окупації, продовжують жити перед Богом. Сам факт окупації не означає, що Господь залишив їх.

Церква зобов’язана нагадувати про найголовніше: усе видиме — тимчасове, а вічним залишається вирішальне питання — чи встиг ти примиритися з Богом, поки жив на цій землі?

Церква покликана примиряти людину з Богом.

Саме за вірність цій місії Христос спитає зі Своєї Церкви.

Ще раз наголошу: це послання звернене до тих, хто вирішив пов’язати своє життя з Ісусом Христом; до тих, хто добровільно став Його учнем.

Ці люди не проклинають, а благословляють.
Не несуть смерть, а примиряють людей із Богом.
Не підкоряються духові цього світу, а продовжують вірити в надприродний захист і покров Господа, очікуючи Другого пришестя Ісуса Христа.