Знаєте, насправді мені в книжках цікаві книжки. Історії навколо них, історії створення, теорії. Коротше, все, що пов’язане з книжками. Подобається поміркувати та поговорити, поділитися.

Трошечки мені цікавий сам книжковий бізнес: як розвиваються видавництва, бренди авторів та авторок, як працює книжковий маркетинг.

Але, господи, знаєте, що мене найбільше напрягає в певній частині книжкової бульбашки?

Оцей постійний наратив: нам усе не подобається. Комусь одне не подобається, комусь інше.

Комусь не подобаються знижки на книжки, а комусь не подобається без знижок.

Не подобаються переклади та перекладачі. Не подобаються обкладинки. Не подобаються слова у книжках. Не подобаються українські автори, які реагують на коментарі. Не подобаються видавництва, які не реагують на сторіз. Коли видавництва на щось реагують, то теж не подобається.

Не подобаються великі видавництва, але маленькі теж. Час доставки не подобається, передзамовлення не подобається.

Не подобаються блогери. Не подобається, що блогерам платять гроші. Не подобається, що блогерам не платять гроші. Не подобаються книжкові бокси. Не подобається, коли книжковий бокс неможливо купити.

Тут можна довго. Але воно якесь безперспективне. Я почуваюся в цьому дуже дивно зі своєю цікавістю до самих книжок. До рецензій, інтерпретацій, контекстів, якихось думок і відкриттів.

І, мабуть, найбільше в книжкових блогах мені бракує людей, які мають професійну компетенцію говорити про книжки і можуть розповідати про них так, щоб це було цікаво.

Думаю про це. Мені теж багато що не подобається. Є варіант почати про це говорити, щоб не паритися.

Отаке.