Прекрасна пані Оксана (доєднуюсь до такої думки про неї вельмишановного пана Олексія) поганого не порадить. Тож минулого місяця я не тільки ось це читала, але й дещо слухала, наприклад, за порадою Оксани Павленко — подкаст «На її плечах», в якому співзасновниця ГО «Вшануй» Катерина Даценко розказує про популяризацію хвилини мовчання🥹В супермаркетах чи інших громадських закладах ми завжди зупиняємося та замовкаємо і для мене це хвилинка глибокої шани, поваги та вдячності, коли усвідомлюєш, що насправді цінне і важливе — тільки життя💔Але прослуховування цієї розмови мало ще й практичну користь, бо до цього якось не усвідомлювала, що якщо я, наприклад, в цей момент йду по вулиці, то теж обов'язково треба саме зупинитися😔 (а не тільки замовкнути, якщо маєш попутника)Дуже відгукнулися думки щодо того, що ж думаєш/відчуваєш в ту хвилину. До речі, часто те, як люди себе ведуть під час хвилини мовчання для мене є визначальним. Найбільш неприємним є, звісно, повне ігнорування та зневага, коли людина чітко усвідомлює, чому саме всі зупинилися/змовкли☹️Інша річ, якщо людина відволіклась і не помітила оголошення хвилини (до сих пір пам'ятаю відчуття сорому😔 того єдиного разу, коли сама завтикала і не помітила)Але якщо хтось в Україні й досі не усвідомлює важливості цього ритуалу — навряд чи вже переконати🤷‍♀️😏Хоча може в цьому допоможе факт про 100-літню історію пам'ятування (не знала про витоки цього ритуалу, довелося гуглити) Розмова вийшла хоч і щемка, але й життєствердна одночасно. Тож #раджу_подивитися, особливо, якщо ви не знаєте/сумніваєтеся, як іноді себе вести під час загальнонаціональної хвилини мовчання (хвилини пам'яті🥹, як я її називаю) — обов'язково подивіться це відео самі та порадьте друзям🙏