Безперечно, будинок у Зеленому Гаю відзначався більшою розкішшю, ніж будівлі в ко-лодяжненському маєтку. Він мав свій архітектурний стиль, у якому відбився смак Ольги Петрівни, - чудовий зразок поєднання національної традиції заміського будівництва і ландшафтного влаштування. Навіть у будівлях другорядного призначення виявився її бездоганний естетичний смак. «Улаштовуючи домівку, мама у всьому не забувала про естетику, а не тільки про вигоду чи гігієну. Навіть такі прозаїчні спорудження, як льодовня чи купальня, - і ті в Зеленому Гаю були незвичайні: льодовня з майстерно зробленою соломʼяною стріхою і маленькими віконичками та ґаночком здавалась якоюсь таємничою хаткою в лісі, а купальня (властиво, роздягальня) поставлена під вербою, що похилилась над водою, з гладенько виструганих дощок з широким вікном в стіні, оберненій до річки, з лавками навколо й усередині та зручними східцями до води, вабила око. А що ці дрібниці характеризують особу, - то пригадується мені такий випадок: по сусідству вІд Зеленого Гаю купив собі дачу місцевий поміщик (граф Ламздорф), а тому, що він свого берега не мав, то поставив свою купальню загального користання на дорозі, що впиралася в річку й межувала з Зеленим Гаєм. Купальня його була звичайна, незугарна халабуда та ще й яскраво пофарбована вохрою, і дійсно - на тлі чудового берега Псла це було як "більмо на оці", мовляла наша мама. Коли це одного літа приїздимо до Зеленого Гаю, аж тої купальні нема - згоріла зимою. Ми були певні, що її хтось підпалив, і жартували, що це, очевидно, естетичне почуття гадячан не витримало такої наруги над їхньою природою. Мешканці Зеленого Гаю почували вдячність до цього невідомого естета». Дописую есей та дочитую трохи про Зелений Гай.І думаю про те, що через русню у нас про цей маєток є тільки спогади. Думаю, що росія намагається знищити нас так багато років, знищити нашу пам’ять, історію, наші будинки, книжки.Намагається вбити нас щоночі.