Я не дуже вмію писати відгуки, але вмію сказати, що вам треба ця книга. Це міцний трилер, який затягує сюжетом і водночас тримає мовою. Оксана дивовижно працює зі словами, фольклором і горором (ну про це я вже знала). Мені дуже імпонувала головна героїня — «жінка, що сумнівається», яка балансує між власними дитячими травмами і вічним бажанням допомогти. Рятівниця, яка не може врятувати себе, але намагається підтримати інших, шукає підтримки, але нікому не довіряє. Вона підробляє тим, що возить невеликі вантажі, і погоджується на нове доручення — довезти підлітку в село до бабусі. Село біля Чорнобильської зони, поруч невелике містечко з відповідними вайбами. Але головний тут ліс. Той, що ховає таємниці й відкривається лише місцевим, підтримуючи їхні легенди та повір’я. Текст написаний із любов’ю до Полісся і природи. Тут багато ароматів і багато жахливих запахів. Загалом я якось увечері перервала читання, щоб дочитати вже засвітла. (моторошно було) Згадувала свої поїздки до Чорнобиля. І багато думала про княгиню Ольгу.«Залишена». Уривок із роману-трилера Оксани Ковальчук. Поліські ліси, Чорнобиль і жіноча вразливість: Письменниця Оксана Ковальчук про дебютний трилер «Залишена»