На нонфікшн-клубі читаємо «Гострі каблуки», от днями побачила рецензію Оксани Щур, і теж хочу трохи порефлексувати.Це книжка на основі подкасту «Шалені авторки», тож якщо ви постійно дивитеся чи слухаєте його, для вас може бути не так багато нового. Але такий підхід до створення масових книжок мені імпонує. Бо це дуже простий текст, який не потребує від читача чи читачки підготовки й дуже м’яко вводить у тему.Про жінок, українських письменниць, є декілька збірок — «Бунтарки» та «Ті, що творили перший вінок». Обидві збірки текстів різних авторок, що робить їх доволі неоднорідними (але це й чудово, бо до багатьох статей я повертаюся). У «Каблуках» увесь текст має один ритм, хороші феміністичні акценти, цікаві історії girl power.Особливо раджу слухати в аудіо на «Абук» із начиткою Соні Сотник.Про іноземних авторок ми на клубі читали «Власне життя», де авторка розповідає і про себе, і про письменниць. Це більше особисте, ніж літературне, і трохи мені було сумно. «Гострі каблуки» більш оптимістично заряджені. Можна говорити про спрощення, можна десь ставити питання про джерела, але мені здається, що перед виданням стояли інші задачі. Сама метафора мені, до речі, не надто заходить, але най буде.