​​​​​--------------- 24.02 - 24.02 ----------------В моєї цигарки присмак бородинського хлібаА може бородянського диму?Чи це назавжди кожен мангал чи пічка в колибі тхнутимуть згарищем Харкова та Приірпіння?Турнікети опущені; ми спускаємось сходами з мармурубез поняття чи знову побачим як сонце зміняють зірки;повітря важке від молекул загального трауруНагадує місію у "Метро 2033"Черги у військомат, хтось нашвидкоруч навчає новоспеченого бійця накладати турнікет В телеграмі кричать що танки вже біля Почайної Чорним закреслили небо сліди від прильотів ракет Чітка і холодна рішучість лишатись в своєму містіПодумки плани партизанити в окупації Тільки б не кинули. Як в СБУ передати звістки?Якщо пощастить - сховати бомбу на фіктивній інавгурації Чи б не зассала? Хто зна, не довелось. Захлинулось в'яле оточення. Чорнобильський грунт проковтнув їхні крики і кітель "дубок"до вічної темряви, де не існує прощення як у місті без електроенергії, але і без зірокНе спати до ранку, притискаючись на дивані, бо вранці твій командир забере тебе по дорозі в частинуНамагаюсь жадібно запам'ятати твій доторк останній, але пам'ять тримає лиш голос і знайомі на шкірі картиниЗнати як швидше перетинати Дніпро після сигналу тривоги Пакувати коробки на Бахмут і чекати зворотні листи Ходити пішки вздовж спорожнілої дорогиХодити пішки через заміновані мостиНе знаю чому весь цей час неймовірно щастило Але уже знаю як одночасно все зруйнувати Корабель не витримав шторм, а уламки прибило у психіатричне відділення до дверей палати Але через рік ми сидимо у цій самій кімнаті Це значить що час уже брати відповідальністьЦі 365 днів не змити і не відіпрати Вони все одно проступають крізь бинт, це просто нова реальністьілюстрація рандомна