Я сама колись вірила в цей грамотно сконструйований міф, а тепер докторки, що приймають аборти, іноді роблять такі зображення, як ви бачите під моїм дописом, тобто фотографують чашки Петрі з лінійкою аби довести людям очевидні речі, бо в наші мізки намертво в'їлися паралізуючі зображення 6-тижневих ембріонів з ручками, ніжками та крихітними пальчиками, які кричать або посміхаються та нібито саме так і виглядають майже від моменту, коли тест показав дві смужки.

Мережа MYA Network об'єднує клініцисток, активісток та пацієнток, які займаються розширенням доступу до раннього переривання вагітності, і разом з The Guardian вони запустили проєкт Issue of Tissue: серію фотографій тканини, вилученої під час абортів на термінах від чотирьох до дев'яти тижнів.

Процедура називається мануальна вакуумна аспірація, займає буквально одну-дві хвилини, після неї тканину промивають від крові та фотографують без збільшення, поруч кладуть звичайну лінійку, щоб глядачеві не доводилося вірити на слово ні лікарці, ні активістці, ні журналістці. Ніякого фотошопу, ніякої драматургії, ніякого спеціального освітлення, яке має переконати вас у правильній політичній позиції, просто те, що бачить лікарка під час раннього аборту.

Співзасновниця проєкту докторка Джоан Флейшман приймає пологи та проводить аборти понад двадцять п'ять років, і за її словами, на четвертому тижні основну масу тканини складає децидуа, тобто та сама маткова оболонка, яка потовщується щомісяця в очікуванні можливої вагітності. Ембріон на цьому етапі настільки малий, що побачити його неозброєним оком практично неможливо, та й на наступних ранніх термінах те, що люди звикли уявляти собі, почувши слово «ембріон», у матеріалі після аспірації зазвичай не лежить посеред чашки Петрі у вигляді крихітної готової людини. Після хвилі звинувачень в тому, що фотографії нібито підроблені або лікарки навмисно щось прибрали, Флейшман навіть запросила патологиню зі Стенфорда незалежно переглянути матеріали, бо, виявляється, у XXI столітті медичним працівницям уже недостатньо показати тканину, яку вони щодня бачать власними очима, треба ще знайти іншого лікаря, бажано зі Стенфорда, який підтвердить, що очі у всіх працюють справно.