Відкрита менструація (це коли ендометрій справді виходить назовні у вигляді крові) із приблизно 5500 видів ссавців зафіксована менш ніж у 2% видів: людей, кількох видів приматів, собак, слонових землерийок та деяких кажанів. У переважної ж більшості ссавців ендометрій, що наростає за цикл, просто розсмоктується назад в організм без жодних видимих виділень.

Тож маємо ще одну еволюційну загадку – чому людський організм обрав саме енергетично найдорожчий варіант відшарування ендометрію, і відповіді на неї досі немає. Найпопулярніша сучасна гіпотеза (запропонована Дейном Емерою у 2012-му році) каже, що це форма материнсько-плодового конфлікту: людські ембріони занадто агресивно вбудовуються в стінку матки, зазвичай набагато глибше, ніж у більшості інших видів, тому щомісячне повне оновлення слизової — це своєрідний захисний механізм, який дозволяє організму жінки тестувати якість імплантації заздалегідь, а не витрачати ресурси на підтримку слизової в постійній готовності.

Цікаво, що це також означає: менструація не бонус природи для очищення організму, а по суті побічний продукт того, наскільки інвазивна людська вагітність порівняно з рештою тваринного світу. Тобто те, що століттями подавалося релігіями як бруд або нечистота, насправді є наслідком одного з найскладніших репродуктивних механізмів очищення серед ссавців. Люблю таку іронію.

Але загадка ховається не в тому, що ендометрій виходить назовні, а в тому, чому він взагалі наростає настільки товстим і настільки складно влаштованим щомісяця, абсолютно незалежно від того, чи відбулося запліднення.