У 2002 році Лідія Ферчайлд після розлучення звернулася за допомогою. У Вашингтоні ця стандартна процедура передбачає проходження тесту ДНК щоб унеможливити шахрайства. Лідія та її колишній чоловік Джеймі (так і хочеться додати Ланністер) сумлінно тести здали. А далі починається детектив, у який я не повірила би, наприклад в кіно.Тест показав, що Лідія не мати трьох своїх дітей. Джеймі – тато, а Лідія – не мама. Жінка в інтерв'ю згадує це з тремтінням у голосі, мовляв, з таким результатом у мене могли забрати дітей, щоранку я подумки з ними прощалася. За кілька тижнів, як і очікувалося, її викликали до прокурора. Який став ставити дивні, але логічні питання. Хто ви така насправді? Звідки у вас ці діти? Де справжня мати дітей Відповідей, які влаштовують прокурора, Лідія не мала. Справа йшла до суду. Ситуація до абсурдності дивна і страшна. Є мільйон свідчень того, що жінка цих дітей народжувала, жила з ними тощо. Але головний доказ обвинувачення – тест ДНК. За щасливим збігом обставин Лідія в цей момент була вагітна четвертою дитиною. За її спогадами, адвокат переконав прокурора дочекатися пологів та зробити аналіз ДНК. В приміщенні, де вона народжувала, знаходився спеціальний представник чи соцслужби чи поліції, який мав особисто переконатися в тому, що вона народила дитину і саме у цієї дитини взяті зразки ДНК. Так і вчинили. І виявилося, що ця дитина теж не її. Проблема миттєво масштабувалася. Раніше це були якісь важливі, але незначні в масштабах держави розбірки, а тепер це прецедент, який ставить під сумнів усі вироки, виготовлені на підставі тестів ДНК. У тому числі страти. Уявляєте чим запахло?Потрібно було терміново зрозуміти – проблема із тестами чи проблема з Лідією? Але жодної зрозумілої версії немає. Хіба що ця жінка має всередині портал, з якого з'являються рандомні діти. Але тут знову всіх урятував адвокат. Він викопав аналогічний, але менш примітний випадок. Жінці з Нової Англії знадобилася трансплантація нирки. Троє дітей погодилися бути донорами. І двоє з них виявились не її дітьми. Тут вчені кинулися аналізувати і сканувати Лідію вздовж і впоперек. Виявилося, що вона – химера. Уявляю, як їй про це повідомили. Спочатку діти – не ваші, потім і ви – не зовсім ви. Що таке химера? Це істота, у чиєму організмі з самого початку присутні тканини з різними геномами. Але у випадку з Лідією все виявилося складніше. ДНК її дітей доводила лише спорідненість із їхньою бабусею, матір'ю Лідії. Розібратися слідству вдалося лише завдяки серії аналізів тканин різних частин тіла. Виявилося, що шкіра та волосся Лідії містять один геном, а шийка матки – інший, що відповідає материнському геному її дітей. Це називається – тетрагаметний химеризм. Він формується на ранній стадії вагітності, при заплідненні двох яйцеклітин двома сперматозоїдами та формуванням одного організму з двох зигот. Тобто, якщо простіше, у Лідії могла б бути сестра близнючка. Але чомусь не зрослося. Точніше, навпаки. Зрослося. Грубо кажучи, яєчники у Лідії від її потенційної сестри, яка не розвинулася як окремий плід, а була поглинута на ранній стадії та стала частиною організму Лідії. Тобто як би автономією у складі держави.