Вчора був чудовий вечір, коли я вийшла із зони комфорту, але зрозуміла багато про себе. Ще 3 роки тому я ненавиділа фотографуватись, вважала себе дуже нефотогенічною, але поступово ця думка розвіювалась. Але зараз я почала отримувати від цього задоволення і кілька разів на рік робити фотосесії, бо зрозуміла, що по-перше, я вже ніколи не буду така молода, як зараз, а по-друге, всі ті недоліки, які я бачила в собі 3/5/8 років тому зараз взагалі невидимі для мене (це саме той випадок, коли думаєш "вау, якою худою я тоді була, хоча в моменті дуже соромилась себе). Так от вчора у мене була вулична фотосесія в Києві, де мені дуже заважали мої 88. Перші 20 хвилин було дуже-дуже некомфортно, але піком накалу була ситуація, коли фотограф запропонувала зробити кілька фото на пішохідному переході. Люди реагували класно: посміхались, робили компліменти, акуратно обходили, щоб не потрапити в кадр, чекали, а я метушилась і не могла розслабитись через думку, що я їм заважаю.Отже, часто 88/888/8888 притаманно нівелювати і ховати свої потреби за вуаллю турботи про комфорт інших. А насправді це боязнь своїх бажань та того, що тебе помітять, адже "так не прийнято!/що люди скажуть?".Після того, як я побачила, що мої думки, що я заважаю людям не відповідають реальності, я видихнула і далі все пішло, як по маслу до моменту, коли фотограф озвучила, що її остання маршрутка іде о 20.30 - почалась метушня з мого боку, очі бігали, я не фокусувалась в позах і постійно перепитувала котра година.І це знову ж мої 88, адже переповненому сектору "борг" обов'язково потрібно все контролювати та приймати рішення - включається диктатор, який точно знає, як краще і що потрібно робити. Це проявляється зазвичай не "так треба зробити, я сказала!", а трошки маніпулятивно.Як ви розумієте, фотосесія закінчувалась сумбурно через мене і моє диктаторське "так, все останній кадр, бо тобі треба доїхать додому". (Боже, яке я притрушене🤦‍♂️). І вишенькою на торті були мої переживання, що Магда (фотограф) не написала, що вона вже вдома і нормально доїхала (буду чесною, що проскакували думки, про чорні пакети і далекий ліс). 88/888/8888 - проявляється також невмінням вистроїти свої кордони та порушенням кордонів інших людей. І тут важливо згадати, що кожен з нас окрема незалежна особистість, яка здатна про себе потурбуватись. Тому допомагати потрібно лише тоді, коли вас про це попросили. А решту часту займатись собою та не дозволяти своїм "ранкам в голові" псувати життя і ваше, і оточуючих.2,5 години фотосесії пройшли, як одна мить. Вважаю, що важливим аспектом для цього має бути метч з фотографом. У мене цей метч з Магдою стався з першої фотосесії, яка замість вуличної стала "ню" (але це зовсім інша історія. Тому якщо вам потрібен фотограф у Львові дуже рекомендую Магду - https://www.instagram.com/magdi_dziubenko?igsh=Y2owNXRtdHo3aWlx. Це не проплачена реклама, а щира рекомендація, бо процес кайфовий, результат фантастичний і дуже швидко (протягом тижня, а іноді вже на наступний день).Всім гарних фото і любіть себе! Кожна людинка унікально-неперевершена🫰@numerologyway