Коли хтось запитує з образою, претензією або навіть з викликом "Чому ми перестали спілкуватися?" (Ну якщо, звичайно, ви не посварилися вщент, а просто тихо прикрутили спілкування, а потім і зовсім вимкнули), має сенс пошукати відповідь на інше питання - "А чому ми спілкувалися?"І якщо чесно на нього відповісти, виявиться: спілкувалися, тому що були лікарем і пацієнтом; зарядкою і розрядженим гаджетом; опорою і стільцем зі зламаною ніжкою; двома "Кривенькими качечками" або двома гидкими каченятами або двома Бетменами. Або ще ким-небудь, ролей повно...Ці ролі були умовою спілкування. А потім умова вичерпалася. Лікар вилікував пацієнта; одна з кривеньких качечок вбралась у пір'ячко; одне бридке каченя стало лебедем; Бетмену більше нікого рятувати; в тазику скінчилася вода. І спілкування вичерпалося.Безумовні люди не питають "Чому ми перестали спілкуватися?" І відповідь на питання "А чому ми взагалі спілкуємося?" в цьому випадку смішна: а хто його знає, нам просто добре. Чому ось йдеш-йдеш симпатичним боком вулиці, а потім раптом переходиш на інший бік? Потягнуло і все. Сонця там більше, вітрини яскравіші, кава смачно пахне.Безумовні люди кажуть: "Я скучив / ла за тобою, ми давно не бачились".А деякі безумовні починають вигадувати собі ролі - їм непросто визнати: "скучили!". І все псують...© Тетяна Петкова