Три години тому на слуханнях щодо файлів Епшейна міністерка юстиції США Пем Бонді брехала під присягою, перекладала вину на третіх осіб, кричала на представників штатів, і загалом зробила потужну заяву на те, щоб бути українським політиком. На місці Юлії Володимирівни я б почав нервуватися.Але видовище жалюгідне. Серіали про американських юристів нам крєпко брехали. Отето коли два юриста дивляться в документи, які бачать вперше, і один такому "все, тепер нам кінець, вони застосували норму федерального права, яку ми не зможемо відбити в місцевому суді", і тут геніальна секретарка біжить і кричить "почекайте, там хлопець в підвалі в архіві вмирає, і перед смертю каже застосуйте сорок третю поправку до закону Джонса-Льюіса", і юристи такі правильно, це геніально, це ж закон про заборону лошадям срати на вулицях Бостона, його не відмінили, а в Техасі був прецедент коли електромобіль прирівняли до верхової лошаді, тепер у нас все вийде.Ну тобто такого чогось я чекав від справжнього американського правосуддя.Натомість я бачу як блондинка безперервно кричить і розмахує руками.Таку юстицію можна побачити на продуктовому базарі.