Олександр Нотевський | Перемога в війні – це отримати кращі позиції, ніж ти мав до війни. Нав...

Перемога в війні – це отримати кращі позиції, ніж ти мав до війни. Навесні цього року і аж до кінця літа Путін мав унікальний шанс отримати: 1. Зняття санкцій – повернення до довоєнної економіки, інтеграцію щонайменше в американські проєкти, поступове відновлення інвестицій.2. Територіальні здобутки у вигляді 20% територій України. 3. Визнання Криму російським щонайменше від США. 4. Вихід з ізоляції і легітимізацію на міжнародному рівні, яких у нього не було з 2014 року. 5. Деморалізовану Україну, принижену ганебним де-факто капітуляційним миром, де можна на раз-два зіграти на антизахідних настроях і отримати свого Іванішвілі. Це за всіма ознаками була би російська перемога, бо всіх цих речей він не мав до 22 року. Треба було всього лиш прийняти пропозиції Трампа в лютому-березні цього року і зупинити наступ. Далі за бажання витратити кілька років на відновлення економіки, накопичення грошей, гібридні операції проти України і спробувати раунд 2 з набагато вищими шансами окупувати нас повністю. Все це йому були готові подарувати на срібній мисці, винагородити за агресію і запросити за великий стіл ділити планету і будувати новий світопорядок. Ми не знаємо і мабуть ніколи достеменно не дізнаємось, що саме відбувалось в його хворій голові, коли він прийняв рішення відмовитись від цього подарунку долі і Дональда Трампа. Незадоволення масштабом, прагнення вижати ще трохи, недовіра до Трампа, бажання просто познущатись чи пацанські понти. Факт в тому, що він у своїй впертості, недалекоглядності і марнославстві втратив найкращі умови в найкращий можливий час. Армія і економіка Росії демонструють стійкість і здатність тягнути війну далі, але обидві вийшли на плато і взяли тренд вниз. Темпи окупації і просування впали вдвічі порівняно з весною цього року і всім минулим роком. В бюджет на 2026-2028 закладається рекордний дефіцит, співставний з витратами за весь 2021, який нема звідки покривати. Вони досягли цього плато і увійшли в низхідний тренд, не вирішивши жодної стратегічної задачі: прорвати фронт, захопити весь Донбас, підірвати Україну зсередини тощо. І зараз хочуть продовжувати битись головою в ту саму стіну, яку не пробили на висхідному тренді. Це не означає, що завтра, через рік чи через два вони втратять можливість воювати, стріляти і наступати. Ні, не втратять. Але завтра, через рік чи через два вони матимуть гіршу конфігурацію для виходу з війни, ніж мають сьогодні – і значно гірше, ніж мали навесні цього року. Вже ніхто не пропонує Путіну зняття санкцій, визнання Криму, здачі Донбасу і роззброєння України. Це – його реальний прогрес за 2025 рік. Краще далі не стане, бо якщо не перевести цю війну в повноцінну третю світову з різними міжнародними фронтами і залученням Китаю – нема звідки ці умови покращувати. Він не переміг, не перемагає і без перевертання столу вже не переможе в цій війні – хіба що під «перемогою» розуміти те, що Україна не звільнила кордони 91 року. З цієї точки зору ми теж, звісно, не перемогли, не перемагаємо і не переможемо. Нагадайте, в цьому ж були задачі СВО?Путін – тупорилий недалекоглядний понторєз, який сам відмовився від унікальної перемоги і на могилі якого напишуть «ДОВИЙОБУВАВСЯ». В цьому і наше щастя, і наша велика трагедія. Щастя, бо інший російський лідер міг би привести нас до справжнього краху. Трагедія, бо ці понти коштують життів наших із вами братів і сестер українців. Але в нас є світло в кінці тунелю. У них – лише темрява.