Олександр Нотевський | Підозра Шабуніну – шкідливий крінж. З якого боку не подивись. Вчора на...

Підозра Шабуніну – шкідливий крінж. З якого боку не подивись. Вчора навмисно взяв паузу, щоб подивитись на розвиток ситуації в динаміці і якусь додаткову інформацію. Краще, на жаль, не стало. Юридично. Шабунін – військовослужбовець. Його відрядження було офіційно оформлене, в якому він отримував стандартну зарплату військовослужбовця. Без «бойових» виплат. В рамках якої кримінально-правової школи це можна витлумачити як ухиляння від військової служби і шахрайство з грошовим забезпеченням – мені невідомо. В комунікації ДБР фігурує використання авто в особистих цілях, але лише в комунікації – в підозрі чи інших процесуальних документах авто не фігурує. Можливо, зʼявиться пізніше. Це вже хороший маркер «неупередженості» слідства. Кожен мінімально обізнаний в волонтерській справі знає, що передача авто конкретному військовослужбовцю без постановки на баланс в/ч – стандартна і легальна практика з десятка причин. За такою самою логікою можна оголосити сафарі на тисячі військових і посадити цілу бригаду, якщо не корпус, але за дивним збігом обставин першопроходцем став саме Шабунін. Політично. Навіть якщо повірити, що якісь елементи підозри можуть бути обґрунтовані, то в те, що її активували без політичного мотиву – повірити неможливо. Бо з тисячі таких же потенційних фігурантів обрали того, хто системно пісочить владу. Головний український сірник для суспільного вибуху – криза справедливості – нікуди не дівся. Зрив призначення керівника БЕБ і підозра Шабуніну лише цю кризу розпалюють. Критики влади від цього менше не стане – навпаки, це ще більше віддалить від влади громадянське суспільство, яке і без того дало захмарний кредит довіри зі значно ширшим карт-бланшем, ніж звикло. Поляризація, поглиблення недовіри, образ влади як репресивної машини, а не лідера нацспротиву. Це все, чого ви досягнете. Це нашкодить владі, можливо, фатально, але що гірше – нашкодить усім і найбільше державі. Бо українці завжди стійко виносили соціально-економічні і навіть військові труднощі, але ніколи не мирились з політичними переслідуваннями і кризою справедливості. Безпеково. Російська стратегія – виснажити нас і зневірити. Терор, обстріли, полювання на цивільних, нічні атаки і руйнування – все для того, щоб ми втомились, здались і посипались. У цих умовах суспільство повинно бачити в державі джерело своєї сили. Розуміти, за що воно бʼється. Держава таким чином відповідає: ми бʼємось за те, що нічого не зміниться; за ручні правоохоронні органи; за вибіркове правосуддя; за покарання критиків. Можливо, когось в урядовому кварталі це і мотивує битись. Для решти суспільства – це більша зневіра, ніж терор від шахедів. Приміточка: мені глибоко і особистісно неприємний Шабунін і його команда з їхньою публічною риторикою, політичним лобізмом і медіа-кілерством. Я вважаю його активність останніх пару років деструктивною і шкідливою. Мене виводять їхні методи боротьби з владою, за якими вони не бачать межу між боротьбою з державою. Але моє особисте ставлення вже не має значення, бо нам посилають сигнал: «Ми можем прийти за кожним». Сьогодні за тим, хто тобі не подобається. Завтра – за твоїм другом. Післязавтра – за тобою. Це не ті сигнали, які я хочу бачити від своєї влади. Вони несуть набагато більше шкоди і деструктиву ніж усе, за що мені може не подобатись Шабунін. Найкраще, що влада може зробити для нас і для самої себе – поховати цю справу, дати їй розсипатись, відчепитись від своїх критиків і не повторювати дурних помилок. Вони надто дорого коштують. Особливо зараз.