Сонна бабусяІде служіння. Брат ще зовсім юнийГосподнє слово з кафедри читає.Всі слухають уважно. Лиш одна бабуняЗакриє очі і весь час дрімає. На це він намагався не зважати,Враховуючи вік сестри і втому,А потім це почало дратувати,-Невже не можна виспатися вдома?Минули дні і брат цей занедужав.Два тижні він не міг із ліжка встати. І коли врешті-решт трохи одужав, То знову вийшов проповідь читати.Та проповідь чомусь читалась важко .Її ,здавалось,церква не сприймає.Погляд його упав на задню лавку…Бабуся сонна… Чом її немає?У голові думки заворушилисьІ серце з біллю стислось й застогнало.Сумні передчуття в душу вселились.Чому він знав про цю сестру так мало?Він знав одне:як тільки він устане,Як тільки Слово Боже відкриває,Бабусі так,неначе ніч настане,Закриє очі й миттю засинає.Він запитав сестру, що бабцю знала:«Що сталось з нею,де ж вона поділась,Ота бабуся,що в зібранні спала?»«Ти кажеш спала?Ні!Вона молилась!Вона молилась, щоб ти був здоровийДушею й тілом. Ти й твоя родина.На її сина чимось ти був схожий.Війна давно забрала її сина.Вона за тебе Господа благала,Тому і проповідь твою всі так любили.Пройшло два тижні, як сестри не стало.Вона померла… Вже й похоронили.»І він відчув, підтримки вже немає,Неначе в нього крила відібрали.Хоч він всі сили в проповідь вкладає,Молитви все-одно невистачало…А що про нас запам’ятають інші?Коли помрем,чи це відчують люди?Чи може ворог розкрада молитви,Бо ми в думках не в зібранні,а всюди?Христос учив нас увесь час молитись За друзів,ворогів і за служіння.І з вірою у небеса дивитись,Ми без молитви не знайдем спасіння!https://t.me/poesiaGod