Саме такою сенсацією стало виявлене тіло мамутеня неподалік міста Сусусман у 1977 році у вічній мерзлоті. Це було перше в історії цілісне тіло мамута, збережене із м’якими тканинами та залишками шерсті. Його виявили золотошукачі, які під час знімання бульдозером верхнього шару ґрунту намагалися дістатися до золотомісних пісків. Вони натрапили на лінзу льоду, яка являла собою ерозійне заглиблення від притоки річки Киргилях. В невеликій відстані від неї розташовувався струмок під назвою Діма, що і дало ім’я знахідці мамутеняти.В певний момент, ерозійне заглиблення річки замерзло в цілісному стані із вмістом тіла мамутеня та інших органічних решток. В замерзлому вигляді знахідки дісталися до сьогодення. В лабораторних умовах були здійснені рентгенографія, проаналізовано вміст шлунку та кишківника мамута, відібрано зразки шкіри і шерсті. Індивідуальний вік мамутеня становив 7–8 місяців, абсолютний — близько 40 тисяч років. Вміст екскрементів мамутів та гальки в шлунку мамутеняти, замість материнського молока, вказав, що невдовзі перед своєю загибеллю воно втратило маму і шукало доступної поживи. Дійшовши до заболоченої місцевості в пошуку води, мамутеня потрапило в природну пастку, з якої не змогло вибратися. Отримані прижиттєві гематоми, та вміст річкового мулу та гальки в шлунку та кишковому тракті свідчили про його спроби вибратися. Тим не менш, шанси на виживання у дикій природі в такому випадку стали неможливими. Знахідка мамутеня Діми свого часу створила справжнє емоційне піднесення серед широкого кола науковців та населення. З оригінального зразка створили гіпсові копії в натуральну величину, одна з яких потрапила до нашого музею. Історія знайдення мамутеня надихнула мультиплікаторів на створення мультфільмів «Мама для мамутеня» (1981) та «Про мамутеня» (1983). Ця знахідка пожвавила інтерес до геологічного дослідження регіону крайньої півночі. Кілька років тому до нашого музею звернулася пані Наталя і принесла фотографію з сімейного архіву учасника групи, яка відкрила мамутеня Діму — Житкова Миколи Михайловича. За її словами, пам’ятне фото роздали всім авторам польових робіт, завдяки яким відкрили мамутеня. Окрім мамутеня Діми, у вічній мерзлоті, в останні десятиліття були виявлені не менш цікаві знахідки – мамутеня Люба, індивідуальним віком в 1 місяць (2007 рік), мамутеня Юка (2010) індивідуальним віком в 3,5 – 5,5 років, новонароджене мамутеня Нун Чо Га (Nun Cho Ga 2022) виявлене в Юконі (Канада). Окрім мамутів, в останнє десятиліття у вічній мерзлоті Якутії було виявлено тіла лоша плейстоценового коня (2018) та левеня печерного лева (2017–2018). Знахідки добре збережених решток тварин плейстоценової фауни з вічної мерзлоти Якутії, нажаль, допомагають росії залишатися в інформаційному полі світової наукової спільноти і залишаються одним з інструментів залучення учених з російських наукових установ до міжнародних дослідницьких проєктів. Не лише в умовах вічної мерзлоти можна виявити рештки тварин попередніх геологічних епох зі збереженими м’якими тканинами. На початку ХХ століття, у покладах нафтовмісної горючої гірської породи озокериту в с. Старуня (нині Івано-Франківська область) були виявлені рештки тварин і рослин пізнього плейстоцену. Серед них були рештки мамута та волохатого носорога. Місцеве населення не одразу зрозуміло, що має справу з цінними знахідками, тому, на жаль, більша частина тіла і кісток мамута була ушкоджена перед тим, як дістатися до лабораторії. Решта частини скелета мамута зі зразками шкіри в наш час експонується у Державному природознавчому музеї у Львові, а рештки волохатого носорога зберігаються в Природничому музеї Інституту систематики та еволюції тварини Польської академії наук у Кракові. В експозиції нашого музею представлені зразки шкіри та м’язів мамута зі Старуні.📍Завітайте до музею, щоб побачити мамутеня Діму та дізнатися більше про дивовижний світ льодовикової доби.