Найближчим часом вийде з друку стаття у виданні «Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія», 2026, том 60. (https://journals.uzhnu.uz.ua/index.php/biology/homepage), в якій автори дослідження Ігор Загороднюк та Галина Станиціна аналізують те, чому їжаки є важливою частиною як природних, так і міських екосистем і як вони виживають у міському і приміському середовищі. Виявляється вони живуть на межі своїх можливостей, між можливостями уникнення природних загроз і тиском загроз урбанізації, а ще вони регулюють чисельність комах і слимаків, підтримуючи баланс у довкіллі. Їхня присутність — це своєрідний індикатор якості середовища: якщо їжаки є, значить, і середовище ще придатне для життя інших видів.Втім, місто для їжака не є комфортним простором, а скоріше це територія постійного ризику. Серед головних небезпек — дороги і транспорт, через які гине багато тварин; напади собак, як свійських, так і безпритульних; а також численні антропогенні пастки, якими насичене місто: відкриті ями й люки, сітки, огорожі, з яких тварина не може вибратися або через які тварини не можуть переміщатися. До цього додається очевидний дефіцит природної їжі: у місті їжаки часто змушені харчуватися випадковими знахідками, іноді навіть дуже шкідливими для них.Автори дослідження наголошують, що надзвичайно важливо пам’ятати: їжаки не потребують підгодовування людиною, достатньо не руйнувати те, що є джерелами їхнього живлення, та підкреслюють, що основою їхнього раціону мають залишатися природні корми; натомість молоко для цих тварин небезпечним. Найкраща допомога — не «приручати», а зберігати умови для їхнього природного життя. Будь-яке приручення зменшує пристосованість і вміння виживати. Якщо хочете погодувати чи знайшли ослабленого їжака — дайте йому чистої води і жменю звичайного сухого корму для собак або котів або м'якого корму для кошенят або шматочок сирого м'яса.Що ж ми можемо зробити? Передусім залишати у садах і дворах «дикі» куточки з листям і гілками, де їжаки можуть влаштовувати сховища. Варто бути уважними на дорогах у сутінках, контролювати поведінку домашніх тварин, уникати появи небезпечних для їжаків пасток на своїх прибудинкових ділянках. Навіть невеликі зміни у нашій поведінці можуть врятувати життя їжаків. І важливо пам’ятати про те, що сховища, надто зимові і розродчі, — це один із ключових факторів їх виживання. Наявність їжаків — це ознака того, що міське середовище поки є придатним для життя, і ознака того, що біля нас є природні регулятори чисельності шкодочинних або просто надокучливих для містян членистоногих.Співіснування людини і дикої природи — це не абстрактна ідея, а щоденна практика. Їжаки поруч із нами — це свідчення того, що місто не відокремлене від природи, місто — це також екосистема, хоч і доволі трансформована. Воно може залишатися живим простором, якщо ми навчимося дбати про тих, хто розділяє його з нами. Фото надані авторкою статті Галиною Станиціною.