Історія незгоди в 1960-і-80і – це оповідь про те, як лишатись людиною і відстоювати свою думку навіть в умовах тоталітарного режиму і як не зійти з глузду. Найважливіше, що вони знали: час – це дуже швидкоплинний ресурс і його варто використати на повну. Тому незгодні з режимом встигали творити і любити, писали листи протесту і організовували вечірки, збирались до пізньої ночі на квартирах і колядували на Різдво, ходили на судові засідання друзів і писали їм листи у табори, одружувались і народжували дітей, жартували над режимом і зберігали, за висловом Ліни Костенко, високовольтну лінію духу, яку вони перейняли у покоління Розстріляного відродження.Більше про те, як жили і творили незгодні у добу Відлиги та Застою, дивіться у нашому відео з #ніч_у_нхму #ніч_у_держмузеї в Національному художньому музеї України.Дивитись за посиланням на нашому ютуб-каналі!Зйомка, монтаж: Ольга УстимецьСценарій, актори: Творче об'єднання "Ніч в Університеті"У відео використано пісню Назарія Яремчука "Гай, зелений гай"Усі права застережено.Хай живе Державний музей мистецтва!Хай живе нонконформізм!Хай живе Клуб кавопивців!Ваше високовольтне#ніч_в_університеті