Антоніо Грамші надихався фашизмом


«… він (Грамші) засвоїв урок фашистів, урок «корпоративізму», який є справжнім оригіналом його теорії «гегемонії». Суспільство, як зрозумів Грамші, складене з тисяч невеликих інституцій, тисяч об’єднань, тисяч зразків повідомлення і відповіді. Охопити їх усіх і нав’язати їм – зберігаючи при тому владну гегемонію, яку вони містять у собі – залізну дисципліну партійного керівництва – ось у чому полягає секрет політики.
Саме це привело фашистів до влади і вперше з моменту народження сучасної італійської держави сформувало ту єдність щодо спільної мети, яка надала форму та злагодженість масі послідовників, а також силу та принцип авангардній партії, що ними керувала.
Коротше кажучи, теорія «Тюремних зошитів» — це справжня теорія фашизму: сили, яка випередила амбіції Грамші, реалізувавши їх іншими руками. Коли у своїй першій статті* Грамші описав пролетаріат як ідеальну єдність, fascio, він у своїх сподіваннях передбачав саме ту форму суспільного ладу, яку пізніше досягнув його суперник.
Філософія праксису – що так подібна до «філософського динамізму» Муссоліні, і так само наскрізь просякла апологією насильства Жоржа Сореля – зберігає свою чарівність для інтелектуала саме тому, що вона обіцяє як владу над масами, так і містичну тотожність з ними. Але це обіцянка фашизму, і якщо лівим потрібно постійно визначати фашиста як головного ворога, то шукати пояснень більше не потрібно. Бо хіба існує кращий спосіб приховати свої наміри, ніж приписати їх ворогові?»
*James Joll, Gramsci, London, 1977, p.33
Уривок з: Roger Scruton. Fools, Frauds and Firebrands: Thinkers of the New Left (2015)