🕯 «За період його служби я бачила його чуйним, справедливим. Він завжди хвилювався за свою сімʼю і ніколи — за себе. І я надзвичайно тішилася, коли він ніжно тримав маму за руку в ті рідкісні дні, коли ми його могли побачити»Саме так згадує рідна сестра Олена про Ігоря Пігуля.Ігор народився в селі Кожанка на Вінниччині. Згодом родина переїхала до Криму, де він провів майже 30 років. Закінчив школу, розпочав навчання у Чернівецькому національному університеті. Свій шлях історика він продовжив у Вінницькому педагогічному університеті, де й здобув вищу освіту. У мирному житті Ігор був надзвичайно розумною людиною та талановитим істориком. Він завжди виявляв справедливість та турботу, більше хвилюючись за сім'ю, ніж за себе.Шлях воїна для Ігоря розпочався ще у 2014 році. Попри спроби рідних вберегти його від ризику, він без вагань став на захист країни. Його принциповість і мужність стали прикладом для всієї родини, а війна зробила їх близькими як ніколи.З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Ігор, який на той час мешкав в Ірпені, не залишився осторонь. Під час найтяжчих ударів по місту він пішки дістався київського військкомату, щоб знову стати до лав ЗСУ. Ігор став старшим сержантом, командиром міномета. 4 березня 2023 року 53-річний Герой загинув на Луганщині, боронячи рідну землю від окупантів. Поховали захисника в Ірпені на Алеї пам’яті захисників України. На прощанні його мати висловила віру в те, що жертва її сина не була марною: «Я вірю, що ці роки війни вже змінили нас. І ми будемо з високо піднятою головою дивитися в майбутнє».Повну біографію читайте ТУТ.🕯 Щоранку о 9:00 ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто віддав життя за волю України. Сьогодні ми згадуємо Ігоря Пігуля. Вічна пам’ять Герою!Джерело: ITVFacebook | Instagram