Мемуари вбивці Кім Йонхамоя оцінка:4/5✨І все ж читати про власні вчинки, думки, слова і не пригадувати нічого - дивно. Ніби перечитуєш роман, який гортав у молоді роки: знайомі місця, знайомі герої, та відчувається, ніби читаєш його вперше, дивуєшся сюжетним епізодам, які стерлися з памʼяті. Серійний вбивця кинув свою улюблену справу і через 15 років захворів на Альцгеймера – так би міг звучати заголовок на першій шпальті, яку головний герой забув би хвилин за пʼять після прочитання. Бо це книга про людину, памʼять якої їй вже не служить, що зрівнює всіх. Яким би могутнім не чувся вбивця, скільки б влади не знав над іншими, він це забуде. І обмочить штани, і не тільки обмочить. З однієї сторони мені тут було сильно шкода, що він не здатний побачити яким став залежним та неповносправним, з іншого боку це милосердя хвороби Альцгеймера – доволі швидко людина перестає переживати що хворіє, і в основному страждають тільки оточуючі. Якщо хочете побути в світі деменції – то просто погляньте на лідерів деяких держав, можете прочитати цю книгу, тут доволі реалістично все зображено. Якщо розглядати Мемуари вбивці з точки зору реалістичного зображення психопатії, то є один нюанс. Я не знайшла жодної інформації про серійних вбивць які самі вирішували припинити вбивства. Але ставлення до інших, ставлення до себе, можливість щось відчувати описані правдоподібно. Єдине, тут описаний не манійний серійний вбивця, яких є більшість. Бо інтелектуальні здібності доволі високі. Взагалі, рекомендую!#відгук