Трамп, Лукашенко і велика ілюзія «м’якої сили»Анонс зустрічі Дональда Трампа з Олександром Лукашенком у форматі «Ради миру» та запрошення останнього до США — це історія не про дружбу, а про дуже специфічний розрахунок Вашингтона. Трамп намагається використати Білорусь як «демо-версію» нормального життя для диктаторів. Логіка Білого дому тут лежить на поверхні — вони щиро вірять, що через Мінськ можна знайти коротший шлях до голови путіна. Це така собі спроба застосувати «м’яку силу» замість реального тиску. Трамп хоче на живому прикладі показати Кремлю: подивіться на Лукашенка, він в Америці, він суб’єкт, з нього знімають токсичність. Це такий собі пряник для путіна — мовляв, «здавай назад, і росія так само повернеться у світову еліту, отримає зняття санкцій і забуде про ізоляцію».Для самого Лукашенка цей розворот подій — справжній подарунок долі. Для нього це не просто поїздка, а шанс виповзти з-під завалів міжнародного ігнору. Він знову стає «потрібним», знову отримує суб’єктність і може торгувати своїм посередництвом. Це ідеальна нагода довести путіну власну корисність, адже тепер він не просто «молодший брат», а легальне вікно для зв’язку з Заходом. При цьому і в Мінську, і в Москві чудово розуміють гру американців. Цей план настільки очевидний, що путін навіть не намагається йому перешкоджати. Навпаки, Кремлю вигідно, щоб Трамп якомога довше перебував у цій ілюзії.Чому так? Бо доки у Вашингтоні вірять, що диктаторів можна «перевиховати» м’яким підходом і переговорами через посередників, доти не буде реального, нищівного тиску. путін просто дозволяє Трампу жити в цьому вигаданому світі. Для Москви це ідеальна димова завіса: поки американці граються в дипломатію з Лукашенком, росія виграє час, уникаючи справді радикальних кроків з боку Штатів.@nesvitaylov_txt | монобаза