Короткі враження про «Обранку», яку я залпом читала вчора до першої ночі, хоча прокидатись мені треба було сьогодні о шостій, бо ви дуже просили (ні).

Серена — напівлюдина-напіввовчиця (дякую, Т9 за пропозицію написати «напівфабрикат»), яка думає, що помирає і не хоче, щоб цей незначний факт з її життя якось вплинув на її близьких, тому ґиґнути вона планує на самоті, але на неї постійно полюють, щоб проводити на ній досліди, тому Коен забирає її до себе.

Коен – похмурий, супер-мегавідповідальний за всю зграю Альфа, який каже їй що вона його «партнерка» (так не він вирішив, а його біологія раптом що) і відразу ж заявляє, що нічого з цим фактом робити не збирається (чим дуже мене розчаровує, як і багато чоловіків останнім часом).

Шо ми маємо у висновку:

- мене, яка питає у ШІ, як працює омегаверс і чим тічка відрізняється від овуляції,

- слоубьорн, в якому «горять» всі у всіх сенсах цього слова,

- дуже смішні жарти про все на світі,

- yearning 2000-го рівня

- моє бажання, аби соулмейти існували в реальності і концепт сайтів знайомств можна було викинути на помийку.

Мені залишилось сторінок пʼятдесят від сили, але це одна з улюблених моїх книжок Гейзелвуд тепер (і мабуть найсмішніша).