Про оцінку сучасниками російсько-японської війни 1904-1905 років. Джек Лондон (той який «Біле ікло», «Мартін Іден» і тд) був там військовим кореспондентом і писав в дусі «молодці ці японці, духовиті, але бєлого чєловєка азіатам не перемогти». В такому ж дусі мислило і більшість інших спостерігачів на початку. З перебігом війни було впроваджено багато інновацій, які потім знайдуть найширше застосування у Великій війні, серед них: - використання радіо для звʼязку на морі. - зростання ваги артилерії, а також вогню непрямою наводкою.- масове використання кулеметів. - як наслідок, необхідність у координації людських хвиль піхоти із артилерійським вогнем, розосередженість цих хвиль, польові фортифікації (траншеї) і постійні ближні бої за них - як раз те, чим стереотипна ПСВ. - масові людські жертви від таких боїв вказали на потребу в розвинутій медичній логістиці. За 10 років до ПСВ було ясно, куди воно все рухається. Та ось що цікаво: більшість спостерігачів все-одно підкреслювало – це не інновації і не зміни у військовій науці, а лише локальні особливості війни з фанатичними азіатами. Тому більшість із цих уроків було відкинуто. Нічого не нагадує?