#рецензія на "Дея та всі її прокляття" - Валерія ВестаНебо🌟🌲Дея — спадкоємиця престолу, яка пів свого життя провела фактично у вигнанні. З самого дитинства її вважають не просто дивною чи інакшою, а саме проклятою — обходять стороною, косо дивляться, шепочуться поза спиною й проклинають в обличчя, а головне — звинувачують у всіх негараздах. 🌿Коли приходить час княжні посісти престол, народ не дуже втішений бачити на троні ходяче лихо, тож Дея вирішує змінити свою долю і податися до Клятого лісу на пошуки відьми і, як всі ми знаємо, ніколи ще така угода не виглядала як "ось те, що ви просили, дякуємо, що скористались нашими послугами, приходьте ще".🌳Почнемо з того, що Клятий ліс тут настільки живе своїм життям, що його можна сприймати як окремого персонажа. Він небезпечний, облудний, чужий і постійно нагадує героям, що люди не є центром всесвіту; мітологійні істоти є його доповненням, а старі легенди й забобони отримують тут нову силу — точно не місце для лайтової прогулянки, радше місце, де активується режим "бий або біжи".🌾Оскільки розповідь ведеться від першої особи, то десь третину книжки в голові Деї перебувати не дуже приємно, принаймні поки не розберешся, що її поведінка — це захисний механізм. Вона вперта, часто імпульсивна й часто діє за принципом "на місці розберемося".🍃Водночас дуже цікаво на основі її внутрішнього конфлікту розкрита тема упереджень і страху людей перед інакшістю. Магічні прокляття це, звісно, страшно, але вміння мешканців зробити життя нестерпним, щиро вважаючи, що чинять правильно — жахливо.Дея проходить довгий шлях не лише через Клятий ліс, а й через власні сумніви, щоб зрозуміти: її долю визначає не прокляття і не чужі очікування, а власний вибір.🌾Атмосфера книжки — це суміш темного фентезі та пригодницького квесту, герої потрапляють у халепи, а вибравшись із них — у ще більші халепи. Темні таємниці, моторошна магія, відповіді на запитання, які породжують ще більше запитань. Мені хотілося б більше інформації про одного конкретного другорядного персонажа, більше часу і взаємодії на розкриття спільної історії, але це все ж не роментезі, та й щось мені підказує, що все ще буде в другій частині.🌾Фінал історії залишив старе добре відчуття "окей, а коли там вже друга частина?", бо я приблизно бачу, куди все йде, але не маю жодного уявлення, як авторка буде це розгрібати.💐Міністерство Читацьких Справ 📖#сучукрліт